Куди б мене не закинув вирій життя, але я завжди буду пам’ятати свій рідний куточок на землі, своє село. Кажуть, де б ти не опинився та все-одно ти все життя будеш мати в серці свою малу Батьківщину – місце, де ти народився та зростав. Часто молодь соромиться свого походження та приховує те, що родом із сільської місцевості. Я ніколи й думки не припускала, що мені буде соромно називати своє село.
В нашому селі всі мешканці знають один одного та зажди готові прийти на допомогу. Порівняно із великим містом, тут люди добріші та відгукуються на чуже горе. Йдучи вулицею, я завжди можу до всіх привітатися та поспілкуватись між собою. А у мегаполісах та всі чужі один для одного та байдужі.
У нашому невеличкому селі дуже гарна природа. Мені здається, що жодне українське село не має такої краси, як наше. Воно розляглося довгою полосою між річкою та лісом. Село має лише одну вулицю, але дуже довгу. З одного боку від мого будинку росте величезний ліс, який, напевно, не має кінця краю, а з іншої сторони тягнеться широка річка. Вода у ній чиста та прозора. Ми кожного літа купаємося у ній та ловимо рибу. По іншу сторону ріки також проходить ліс, тому там видніється уже гарний краєвид. Міські жителі часто приїжджають до нашого села аби відвідати своїх родичів. Вони з таким захопленням розповідають про наше село і кажуть, що кращого місця не знайти.
В мене є одна подруга, яка живе у місті, але кожного літа відпочиває на канікулах у бабусі. Вона постійно сумує за бабусиною домівкою і всім своїм однокласникам розповідає у якому чудовому місці живе її бабуся. Я й сама іноді дивуюсь, як люди змогли віднайти таку миловидну місцину і створити тут поселення. У лісі є багато різних грибів, тому кожної осені люди дістають свої великі кошики і відправляються у далеку мандрівку у пошуках лісових мешканців. Гриби, напевно, є нашою буденною стравою. Мама все готує з грибами: борщ, картоплю, пиріжки та інші смаколики. Ще одним дуже гарним місцем у нашому селі є кар’єр. Він знаходить за селом, але вправна молодь постійно бігає туди на прогулянку. Посеред кар’єру стоїть футбольне поле, на якому проходять головні сільські матчі. Проте якщо пройтись далі, то можна побачити неймовірно красиву розмальовку на стінах кар’єру, яка створила природа. Взимку тут виникають високі гірки, з яких діти з’їжджають на санчатах. Це не зовсім безпечна забавка, тому що гірка має крутий спуск і багато дітей там травмуватись. Проте підлітки ніколи не слухають заборон катаються на санчатах. В середині кар’єру іноді замерзає тала вода і утворюється чудова ковзанка. В нашому селі ніколи не буває нудно. Природа створила для нас безліч забавок, які не дають нам нудьгувати. Звичайно, життя в селі не таке легке, бо тут постійно потрібно працювати та допомагати батькам. Але це нікого не лякає і масова міграція до міста, так як буває в інших селах, у нас відсутня. Напевно кожен житель цінує свій райський куточок і не хоче його покидати.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|