Небо – це вікно у всесвіт. Дивлячись у нього, ми можемо бачити космічні простори, уявити наш світ, безмежний та величний. Вдень на нас дивиться з неба яскраве сліпуче сонце, посилаючи нам своє проміння. Небо вкрите прекрасними хмарами, котрі час від часу пускають на нашу планету дощ. вночі небо вкрите зорями, царем на ньому є красень-місяць, котрий освітлює дорогу тим, хто живе в нічний час.
У всі часи небо приваблювало і чарувало людину. Люди уявляли різні чудеса про нашу планету, мріяли полетіти туди, де літають птахи, побачити світ згори. І ось з плином науково-технічного прогресу людина дістається неба. Вона створює літаки, підіймається до хмар і може поглянути на Землю з висоти пташиного польоту. Але чим вище підіймаєшся – тим більше розумієш розміри і масшбати нашого світу. Небо лише створює ілюзію завершення світу, насправді ж – це лише вікно, через яке відкривається доступ в безмежний світ космосу.
Небо огортає нашу планету своєю синявою, обіймає її, ніби мама обіймає дитя. Воно захищає нас від жорстокого сонця, дарує нам тепло і дощ і гарячу спеку. Взимку воно осипає нас білим пухким снігом, даруючи радість дорослим і дітям. А найбільше, що дарує нам небо, на мою думку – це натхнення. Хто не мріяв, задивившись на купчасті хмари, чи заслухавшись дощем, чи спостерігаючи за зорями? Кого не надихала безмежна глибина синього моря, що над нами? І що в тому морі, що за його межами – нікому не відомо. Люди вже стільки часу мешкають на планеті, розгадати загадку неба так і не можуть. Все-таки є щось в житті таке, що не доступне для нашого розуму.
Багато людей вірять, що люди після смерті йдуть на небеса. Ніби там існує окреме життя, рай, місце, де всі молоді та щасливі, де немає горя та біди, немає сліз. Там зустрічаються батьки і діти, кохані та друзі, коли завершується їхнє земне життя. Невипадково обрано саме небо, адже воно настільки прекрасне і настільки вражає людей своєю чистотою та глибиною, що саме небо обрано для місця для життя після смерті.
Віруючі люди вірять, що на небесах живе Бог. Спостерігає за нами із-за хмар, керує нашими долями, наставляє, надихає та випробує. І знову ж – чому саме на небі?
Бо небо завжди над нами. Часи змінюються, населення зростає, з’являються нові міста, нові країни, починаються і закінчують війни. Лише небо над нами – вічне. Воно пам’ятаю створення світу і лише загадково мовчить, всіяне то зорями, то хмарами, мовчки спостерігаючи за історією розвитку людства.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|