Драматична поема «Ярослав Мудрий» була написана у 1944 році, в роки Великої Вітчизняної війни. Хоча тут зображено дуже давні події, твір пройнятий почуттями і настроями, що були особливо близькими радянським людям в умовах війни, полум’яним патріотизмом і жаданням миру.
У цій поемі події 1030-1036 р.р., коли Ярослав після довгої боротьби з Святополком, Болеславом, Брячиславом і Мстиславом нарешті «витер ножа» і зайнявся «нарядом» об’єднаної під владою руської землі.
У цій поемі надзвичайно яскраво поданий головний образ, образ Ярослава Мудрого. Також виразно змальовані образи Журейка, Микити, Єлизавети, Гарольда, Сильвестра та інші.
Ярослав мріє про мир, спокій, про щастя будувати, прикрашати землю, вчитися, а життя ламає його наміри і примушує братися за зброю.
«Раніш закон,а потім благодать…»Спочатку треба зміцнити державу. І князь веде полки проти ворогів. А вже висівши, хоч на недовгий час, з бойового сідла, береться будувати храми. І він вважає, що задля закону можна оступитися благодаттю.
Головні драматичні конфлікти зумовлені боротьбою князя Ярослава за єдність і мирний розвиток Руської держави, проти орд печенігів, варязьких найманців, а також внутрішніх усобиць.
Цей твір повчає людей жити завжди в мирі і допомагати у тяжкі роки війни. Кочерга викликає згубний характер міжусобних воїн, що приводить до розладу в країні. В основні роки свого життя Кочерга написав такі твори, як «Пророк», «Істина» та інші. Цими п’єсами драматург вніс значний вклад у розвиток жанру історичної драми в літературі соціалістичного реалізму.
Історична драма - один з різновидів художніх творів. В основу яких покладено історичні події минулого, а головними персонажами є історичні особи. До жанру історичної драми відносяться і такі твори, в яких діють вигадані персонажі, але в них правдиво відтворене життя людей у певних історично достовірних обставинах.
У класичній літературі зразками цього жанру можна назвати драму О.Пушкіна «Борис Годунов», трагедію І.Карпенка – Карого «Сава Чалий» та інші.
Твори І.Кочерги навчають шанувати героїчне минуле нашої Вітчизни, високо цінувати та берегти культурні й мистецькі надбання, залишені нам як садок попередніми поколіннями.