Українці завжди вважались добрим та щирим народом. Але пелена байдужості накрила сучасне покоління людей. Колись наші пращури намагались відгукнутись на горе інших та допомогти, а зараз кожен сидить у своїй норі та переймається лише своїм життям. Ми стали байдужими до оточуючого світу, лише коли нам погано, то ми помічаємо, що нікому не потрібні. Раніше жителі багатоповерхових будинків знали всіх сусідів, ходили один до одного в гості та товаришували. А зараз часто трапляється так, що люди навіть не вітаються до своїх сусідів. Всі стали жити окремо один від одного та не помічати інших.
Байдужість – це хвороба нашої душі. Байдужа особа не отримає взаємної допомоги та буде приреченою до самотності. У світі є багато людей, які потребують допомоги інших. Зараз часто хворіють маленькі дітки, а їхні батьки не мають кошти.
Здавалося б, якщо кожен громадянин країни віддасть хоча б одну гривню, то людське життя буде врятоване. Але не всі звертають увагу на горе інших та залишаються байдужими. Якісь звичайні папірці взяли гору над людським життям. Людині треба мати більше вільного часу і не жити лише для матеріального заохочення. Люди, які все життя гоняться лише за грішми, не помічають життя. Треба жити так, щоб на старості було що згадати. Людина повинна відчувати радість, натхнення, задоволення, тоді її існування перестане бути просто механічним. Треба завжди пам’ятати, що наша байдужість повернеться нам бумерангом і коли нам потрібна буде допомога, то від нас також відвернуться інші. Відомий польський письменник Бруно Ясенський писав: «Не бійся ворогів — у гіршому випадку вони можуть вбити. Не бійся друзів — у гіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих — вони і не вб’ють, і не зрадять, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство». Ці слова мають надзвичайно глибокий зміст, бо саме байдужість породжує всі світові біди. Я неодноразово спостерігала над тим, як людині потрібна була допомога, а всі навкруги залишались байдужими та обходили потерпілого стороною. Старенькі бабусі часто потребують допомоги у транспорті, але сучасна молодь показує себе невиховано і відвертає голову від ситуації. Часто можна побачити як у міському транспорті чоловік сидить, а старенька бабуся стоїть біля нього, важко тримаючись за поручень. Така картина завжди викликає у мене обуреність і я неодноразово зверталась до чоловіків із повчальними зверненнями.
Не будьте байдужими, відкривайте свої серця для інших і тоді наш світ зміниться і стане добрішим. Кожна людська допомога – це крок у наше щасливе майбутнє, а байдужість – довга дорога до невідомого існування.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|