Я була довгоочікуванною дівчинкою у родині, де вже було двоє хлопців. Пізня дитина у батьків, та й ще дівчинка, про яку стільки років усі мріяли. Мене обожнювали, пестили. Моя мама, як би могла, то прихилила б навіть небо.
Зв’язок із матір’ю був для мене дуже важливим. Як не соромно зізнатися, але я довго спала коло мами і насолоджувалася кожною хвилинкою, коли вона була поруч. Мама була як та бджілка - вона була скрізь і відразу. Встигала мати дві роботи, величезну кількість друзів і знайомих і безмежну любов і прив’язаність своїх дітей.
Не було більшого щастя для мене, ніж проводити з мамою час. Я дивилася на її натруджені руки і благала бога лише одного, щоб мамине життя було довгим і щасливим. Матуся була дуже лагідною і ніжною. Ніколи не забуду той ніжний дотик її рук до свого волосся. Завжди благала її: «Ну, ще поплети кіски, будь ласка».
Мама посміхалася своєю щирою, доброю посмішкою і копирсалася у моєму волоссі, знаючи, що я дуже полюбляю, коли мені робили зачіски. Це величезний дар бути такою мамою, якою була моя мама. Це уміння слухати своїх дітей, просто вислуховувати, не засуджуючи, не нав’язуючи свого -просто приймати дитину такою, як вона є.
Через це я і мої брати її просто обожнювали. Чекали з роботи з таким нетерпінням, з таким відчайдушним бажанням поділитися, пригорнутися, відчути тепло і ніжність її рук...
Та такі люди виявилося потрібні і там. Бог рано забрав нашу дорогу людину - нашу маму. Та мама часто сниться мені, я постійно відчуваю ніжний дотик її рук на своїй голівці. Скільки б років не пройшло, вона завжди буде у наших серцях. Я впевнена, що такі люди не вмирають, вони стають невидимими ангелами і супроводжують нас скрізь .
Я завжди можу відчути мамину присутність. Заплющую очі і уявляю ніжний її і спокійний голос шепче:
«Доню,у тебе все буде добре,я з тобою».
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|