Все школьные сочинения по литературе

Українська історія наскрізь пронизана безліччю цікавих фактів та подій. За часів Київської Русі нашими предками були талановиті князі, які вправно володіли землями та змінили історію створення нашої держави. З появою козаків у нас виникло нове непоборне військо, яке усіма силами стояло за віру та правду.

В кожної людини є своя улюблена пора та погода. Я дуже люблю літо, а особливо літній дощ. Осінню дощ зовсім не такий як влітку. Холодна пора притягує сум та довготривалість. Дощ влітку проходить швидко. Він теплий та приємний. Я дуже люблю вийти на вулицю під час літнього дощу, вдихнути його аромат та насолоджуватись незабутньою красою величезних крапель неба. Запах дощику має приємну свіжість. Під час сильної спеки небеса вода стає блаженством для людей.

Добрі справи роблять людину гідною та наділяють її гарними якостями. На мою думку, людина кожного дня повинна робити якусь гарну справу і тоді вона проживе своє життя гідно. Сучасний світ потребує, щоб всі жителі нашої планети робили добрі вчинки. Допомога літнім людям, турбота про тварин та рослин, боротьба за правду – для кожного знайдеться справа. «Одне добре діло цінніше ста проповідей» - вислів для тих, хто любить повчати, але сам не робить добрі справи.

Найвищий рівень культурного розвитку людини – знання. Особистість повинна щоденно черпати нові глибини наукового досягнення людства. Особливим місцем для отримання знань є бібліотека. Дітей у школах та садочках змалечку прививають любов до книги та відкривають двері сховищ цих паперових скарбів. В бібліотеках можна знайти ту літературу, яка тобі подобається. Вона зберігає в собі різні роди та жанри, багатьох українських та світових письменників, твори, які є відомими в усьому світі. Читання завжди розвивало людину та робило її грамотною. Особа, яка багато читає зуміє правильно формулювати свою думку та викласти її на папері.

Тварини – це наші менші друзі, яким ми повинні допомагати та оберігати їх. Майже кожна сім’я має у своєму будинку хоча б одну тваринку. Родина їх любить та піклується про них. Домашні котики, собачки, хом’ячки та інші тваринки завжди ситі та знаходяться в теплі. Хоча і бувають ситуації, коли хазяїни дуже погано ставляться до своїх вихованців.

Родина – це найдорожче, що має кожна людина. Це те гніздечко, звідки ми, як пташенята, випурхуємо у великий світ, безмежний та неозорий. І саме те, що ми винесемо з цього гніздечка стає нашим компасом та провідником в майбутньому житті.

Моя родина незвичайна. Напевне,так може сказати кожна людина. І я не виняток. У мене є мама, тато і брат. Моя мама – українка. Вона виросла і народилась в Україні, вже життя розмовляє української мовою. Але мій тато приїхав з далекого Казахстану. Він в минулому – воєнний льотчик і був направлений в Україну для проходження служби. Однак тут він зустрів маму, закохався і назавжди лишився, не повернувся додому. Сьогодні він каже, що його Батьківщина – Україна, однак він так і не навчився розмовляти Українською. Але мені це не заважає. Я змалечку звикла чути дві мови, хоча розмовляю виключно українською.

Школа – це місце, де ми проводимо велику кількість нашого часу. Ми йдемо туди зранку, а повертається вже майже ввечері. Ми там навчаємося, граємося, спілкуємося, навіть снядіємо і обідаємо. Іноді мені здається, що я проводжу там часу більше, ніж вдома.

Якщо вибирати між котами і собаками, я завжди оберу собаку. Є в котах щось невдячне, високомірне. А собака – це просто клубочок вірності і щастя. Я маю собаку, тому сама в цьому переконалася.

Мою собаку звати Грета. Ми взяли її ще маленьким цуценям, коли вона перелякано ховалась під меблі і плакала за своєю мамою. Однак вона дуже швидко адаптувалась і вже за тиждень почала почувати себе як вдома, а в очах її засяяв вогник вдячності та вірності.