На мою думку, вихованість – це те, що дають людині її батьки. Звісно, багато що нам дає школа. Але кожен з нас приходить до школи вже маленькою особистістю, котра несе на собі відбиток певних вчинків своїх батьків, їхніх напучувань та прагнень.

Дуже часто батьки думають, що у всьому винна школа, коли дитина погано себе поводить або не може знайти себе. Я з цим не погоджуюся.

Родина – це те маленьке гніздечко, котре випускає, мов пташку, людину в світ. Вже з перших днів життя людина стикається з першими почуттями, чує голоси людей, спостерігає їхню поведінку, слухає їхні слова. І від того, якою буде ця поведінка, якими будуть ці слова – добрими чи злими, - залежить те, якою виросте маленька людина. Адже народжуємося ми всі з пустою свідомістю, як білий чистий листочок, на якому життя залишає свої відбитки.

Дитинка росте. Вона навчається, робить перші кроки, каже перші слова. Не все завжди в неї виходить, іноді вона пробує тисячі разів перш ніж зможе зробити перший крок або правильно триматиме ложку. Потім дитина вчиться берегти себе та оточуючий світ, згодом вчиться ставити себе на місце інших людей, відчувати їх біль та переживання. І весь цей час з боку батьків не припиняється процес виховання.

На мою думку, вихованість – це ті цінності, котрі людина формує в собі протягом всього життя. Повага до старших, любов до праці, здатність розуміти та співчувати іншим людям. Всі ці риси формують виховану людину. Але це дуже розмиті поняття.

Крім всього цього, вихованість формується простими маленькими вчинками, невеличкими кроками. Коли людина поступається місцем в транспорті вагітній жінці, допомагає перейти дорогу дитині або бабусі, допомагає донести тяжку сумку своїй мамі, виконує свої обов’язки, шанобливо ставиться до вчителів та батьків, тоді вона теж демонструє вихованість. Сюди ж входить і любов до своєї Батьківщини.

Можна скільки завгодно говорити про любов, повагу та шанобу до нашої мови та історії, про патріотизм та відданість Україні, але якщо людина ліниться донести сміття до найближчої урни, то про який патріотизм може йти мова? Такі вчинки показують людську некультурність та невихованість.

Я гадаю, що ще одним показником вихованості людини є її мовлення. Недарма кажуть, що яка мова така я людина. Якщо людина вживає багато нецензурних слів, постійно лається, грубить стороннім, то така людина невихована. Чистота мови свідчить про чистоту культури, тому завжди треба намагатися говорити чистою, красивою, добірною мовою, уникаючи поганих слів. До старших треба звертатися шанобливо.

Справжню вихованість не важко побачити. А от сформувати її у людини дуже складно.

Адже це результат праці і вчителів, і батьків і прагнення людини бути людиною, вирізнятися, приносити користь своєму суспільству. Якщо людина не прагне розвивати та збагачувати свою особистість, то навіть старання вчителів та намагання батьків рано чи пізно будуть марними. Адже в житті настає час, коли людина починає формувати себе сама, адже школа і батьки відходять в минуле, а життя відриває перед кожною особистістю свої горизонти.