Твір на тему: «Кайдашева сім’я» (за оповіданням Івана Нечуй-Левицького)

Печать
Рейтинг пользователей: / 4
ХудшийЛучший 

Суспільство. Досить часто цим словом ми об’єднуємо трохи не ввесь світ. А якщо придивитися поближче?.. Хіба всі однакові? В кожного свій розум, свої думки, бажання, можливості. Візьмемо для прикладу двох людей, чоловіка та жінку, що об’єднали свої серця і долі у шлюбі. Кожен з них вніс щось нове у світ іншого, та ось народилася їх дитина – і вона зовсім інша. Згодом вона створить власну родину, і схема повториться. Так було, є і буде, доки існує людство.

Ось так одного дня в мальовничому містечку Стеблеві народився хлопець, якого назвали Іваном. Минув час, хлопчик виріс, став чоловіком і перед ним постав вибір: ким бути? Він вивчився на священика, та чомусь не став ним. Можливо тому, що ніколи до кінця не вірив у дієвість церковних  служінь, хоча й твердо розумів: бог – це любов, яку треба нести світом. Іван обрав вчителювання, а згодом став одним з найвідоміших українських письменників-реалістів. І сьогодні ми знаємо його як Івана Нечуй-Левицького, автора багатьох дивовижних творів, сповнених безмежної любові та співчуття до людства, що межує з розумінням людської психології, пороків, слабкостей.

Одним з яскравих прикладів надзвичайного бачення світу людей у творчості автора є повість «Кайдашева сім’я», прототипами героїв якої були знайомі самого Нечуй-Левицького. Цей твір є справжньою трагікомедією, адже сварки в сім’ї Кайдашів ніби й смішні, бо виникають з нічого, та водночас трагічні, адже призводять до тяжких наслідків. Винуватцями подій є, звичайно, самі члени родини, зокрема її голова – Омелько Кайдаш. Це дуже суперечлива натура: набожний, але схильний до пияцтва та бійок; найстарший, але у сімейних справах грає трохи не останню роль. Його дружина Маруся – натура деспотична та егоїстична, хоча й назвати її зовсім черствою не можна, адже вона дуже любить своїх синів та онуків.

Вони, до речі, теж дуже різні, як зовні, так і в середині. Лаврін – це добрий, ніжний, хлопець, тендітний та спокійний. Карпо ж – злий та черствий, грубий, хоча й красивий чоловік. Не дивно, що й жінок вони собі знайшли відповідних. Карпова Мотря – дуже сварлива, криклива жінка, а Лаврінова Мелашка – ніжна, спокійна та любляча, хоча сумісне життя з сім’єю чоловіка згодом її змінило.

Усі герої повісті люди напрочуд нещасні, головною проблемою яких, на мою думку, є дріб’язковість та непоступливість. Не соромлячись людей, вони сваряться у всіх на очах, не виказуючи жодної вірності моралі та вихованню. Чи бачу я актуальність цього твору сьогодні? Безперечно, адже людство докорінно не змінюється вже багато століть; в нас все ті самі базові інстинкти, ті ж бажання, ті ж емоції. «Кайдашева сім’я» наче дзеркало, до якого треба час від часу заглядати, щоб не втрачати розуміння головних цінностей: сім’я, любов, взаєморозуміння, прощення. Почути та полюбити ближнього, незважаючи на його вади, - велике мистецтво, вчитися якому нас неодмінно спонукає біда, якщо ми не випередимо її.


 
kaz-news.ru | ekhut.ru | omsk-media.ru | samara-press.ru | ufa-press.ru