Іван Багряний – український письменник з великим серцем. Він понад усе любив Україну і зневажав окупантську радянську владу, котра зламала не один мільйон людських житті і його в тому числі. У своїх творах він яскраво змальовує життя українців під радянської владою, роботу органів КДБ та НКВД зсередини. У своєму творі «Чому я не хочу повертатись до СРСР» він критично розповідає про проживання в цій країні, засуджує режим. У романі «Сад Гетсиманський» він детально змальовує ламання людських життів радянськими тюрмами на прикладі однієї родини. Всі його твори є глибоко автобіографічними, відображають трагедію життя письменника.

Роман «Тигролови» дещо відрізняється від перелічених творів, тут немає такого колоритного зображення чи критики влади. Цей роман торкається теми життя в еміграції, з чим стикнувся у свій час сам Іван Багряний.  В центрі розповіді тут типово знаходиться сильна особистість, що намагається зберегти своє життя від переслідувань. Однак, на мою думку, не людина є центральною в цьому романі, а Україна, далека і неосяжна. Люди, що вимушені були залишити свою землю від неможливості проживання там через загарбників, перенесли своє життя закордон, в дрімучі ліси далеких країв. Але тут вони не здичавіли і не перейняли іншу культуру під впливом чужого середовища. Навпаки, вони принесли туди свою.

Історія в цьому романі є чудовим прикладом справжньої відданості і любові до рідної землі. Далеко від Батьківщини ці люди не просто зберегли свою національну ідентичність та мову, а і пам'ять про рідну землю та любов до неї.

Крім цієї теми, це роман зачіпає величезну кількість інших проблем: проблему кохання, родинних взаємин, морального вибору, боротьби добра і зла, волі до життя і, найголовнішу в творчості Івана Багряного – виживання людини в жорстоких умовах терору. З точки зору нашого часу ця тема є далекою і не завжди зрозумілою, тому щоб адекватно сприйняти цей роман, треба розуміти, в які часи жив автор і що відбувалося тоді в країні. Україною керувала тоді жорстокість та ненависть до свободи, волі, національної гідності. Нищили художників, письменників, драматургів, цілеспрямовано знищувався цвіт нації. В таких умовах людині мистецтва, людині з вільною душею не було місця на рідній землі: такі люди ставали непотрібними своїй державі, визнавалися «ворогами народу» і мусили тікати, аби зберегти життя. Хтось ламався зсередини та зливався з системою, бо не витримував. А хтось, як Іван Багряний, постійно з неї боровся та протистояв їй.

Роман «Тигролови» - як широке полотно, на якому сплелися перипетії складного тодішнього життя.