Франц Кафка став королем літератури абсурду. Він писав твори, які не мають ніякого нормального пояснення, проте викликають у читача надзвичайні почуття. Від його творчості не можна відірвати очі, сторінки самостійно перегортаються, а цікавість просто переповнює реципієнта. Твори Франца Кафки з незрозумілої історії перетворюються в надзвичайно глибокий сенс. Письменник творив німецькою мовою, тому приніс велику славу німецькій літературі. Найвідомішими його творами, які увійшли до лав світової літератури є «Процес», «Замок, « Америка», Перевтілення».

Новела «Перевтілення» є зразком літератури абсурду, яка ламає будь-які кордони. В ній прихована важка доля людини, яка відрізняється від інших, тому і стає вигнанцем. Це історія звичайного хлопця Грегора Замзи, який одного ранку прокидається у тілі комахи. Спочатку він не розуміє складності ситуації і вважає себе нормальною людиною. Але згодом всі оточуючі дадуть йому зрозуміти, що він назавжди позбавився права на нормальне людське існування. Добрий хлопець, який завжди робив все, щоб його рідні не знали горя. Грегор Замза працював і повністю забезпечував своїх близьких. Проте після свого перевтілення його сім’я зобов’язана самостійно себе забезпечувати. Рідні повністю змінили своє ставлення до Грегора. Вони зачинили його у кімнаті, приховували його існування від інших і навіть боялись заходити до нього в кімнату. Відразу зникли всі батьківські почуття і виникла огида до власного сина. Зміна Грегора ізолювала його від зовнішнього світу, що призвело до його смерті. Загибель сина принесла лише полегшення його рідним і не викликала ніякого смутку.

На мою думку, ця історія глибокою метафорою відчуження людини від зовнішнього світу. Коли у нас все добре, то біля нас багато друзів та близьких, але коли у людини виникають якісь проблеми, то коло цих осіб значно зменшується. На жаль, у житті Грегора Замзи не було жодної вірної людини, яка б підтримувала його до кінця. Франц Кафра, напевно, вважав що людина не має близьких, а може довіряти тільки самому собі. Ця ситуація перевірила рідних Грегора і виявилось, коли ти здоровий та маєш здатність заробляти гроші, то тебе цінують, а в іншому випадку тебе просто зживуть зі світу. У цій ситуації стає прикро за головного героя, тому що він це сприймає як належне і винить себе, хоча його провини в цього немає ніякої.

Мораль цієї історії полягає в тому, що треба сприймати людину такою, як вона є: з усіма її вадами та рисами. Не треба судити людину по її зовнішності, якщо ти ціниш когось, то ці почуття в тебе залишаться, незважаючи на будь-які обставини.