Твір про літні канікули

Печать
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Літні канікули – це те, що люблять та чекають всі діти! Під кінець навчального року втомлюються не лише учні, але і вчителі, тому радіють цим дням без винятку всі. Цього року літні канікули були найкращими! Хоча для мене такими є кожні канікули – незабутні, веселі, яскраві та насичені різними подіями!

На початку літа традиційно ми родиною поїхали в гості до бабусі у село. Мені подобаються ці поїздки. Велике місто і село так відрізняються! Там чисте повітря, тиша та багато інших друзів, котрі на літо всі з’їжджаються відвідати стареньких родичів. Біля нашої хати в селі є величезна річка. Я проводжу там практично кожен день! Ми беремо щось смачненьке з собою на пляж та купаємося там досхочу. Дивно, що це мені вже стільки років не набридає. За хатою ми маємо величезний садок, в якому росте багато смачних фруктів: яблука, груші, черешні, вишні. На початку літа я потрапляю на смачні черешні та полуницю. Наприкінці літа – ласую яблучками та грушками. Крім відпочинку, я звичайно допомагаю бабусі по господарству: виконую деяку роботу на городі, пасу гусей. Мене це не обтяжує, адже я розумію, що цілий рік з цією роботою бабуся має справлятися сама. А літом хоч якась від нас допомога.

В бабусі ми гостювали три тижні. За цей час я так відпочила, що здавалось, готова вже знову йти до школи, але батьки відправили мене в дитячий табір. Це була перші моя поїздка так далеко без дорослих. Спершу я дуже переймалась, що не зможу знайти друзів, що загублюсь десь чи дуже захочу додому. Перші дні так і було: мені було страшнувато, незвично і дивно. Але потім табірне життя закрутилося в шаленому темпі! Екскурсії, дискотеки, поїздки в гори, до річки, конкурси, фестивалі, змагання… Наші вожаті стали нашими найкращими друзями, вони так старалися зробити кожен день перебування в таборі незабутнім. У нас були творчі конкурси, спортивні естафети, різні фестивалі, цікаві поїздки. Вони були дуже добрими та відкритими, ставилися до нас як до власних дітей! Я дуже вдячна їм за такий чудовий відпочинок, це було надзвичайно! Я здружилась з кожним в своєму загоні. Коли настав час їхати додому, я дуже плакала і не вірила, що настав час розлучатися. Але батьки приїхали за мною… І за кожним в загоні. Ми обмінялись номерами телефону і обіцяли зустрітися в тому таборі в наступному році. Хотілось би мені вірити, що це реально!

Після повернення додому кілька тижнів мені було дуже сумно. Я сумувала за друзями, за насиченим графіком життя, за розмовами в кімнаті перед сном з дівчатами. Але треба було повертатися до свого існування, періодично телефонували однокласники. Ми почали виходити на прогулянки, часто виїзжали до озера за місто с батьками, ходили по музеям. А наприкінці літа батьки відправили мене на курси іноземної мови: підтягувати рівень знань. Тому я відразу вже захотіла піти до школи і зануритись в навчання. Дві літні поїздки повністю мене виснажили і я вже хотіла нарешті змінити діяльність.

Настала осінь, я пішла до школи. Але я тримаю зв'язок з літніми друзями. Ми маємо спільну бесіду в телефоні, постійно спілкуємося про свої плани, згадуємо літо. Кілька дівчат виявились ученицями моєї школи і тепер в мене є нові друзі. Я пригадую відпочинок у селі, теплу водичку в річці, фрукти з бабусиного саду. Починаю сумувати за літом і наполегливо навчатися: батьки обіцяли мені в наступному році поїхати ще раз до табору! А я так хочу побачити своїх нових друзів! Тому сумлінно вчу уроки, відвідую курси, багато читаю. Мені подобається вчитися. Хоч я і дуже сумую за літом, я впевнена, що це правильно – мати такий відпочинок лише раз на рік. Зате постійно є чого чекати, а потім – про що згадати.



Еще сочинения автора:

 
kaz-news.ru | ekhut.ru | omsk-media.ru | samara-press.ru | ufa-press.ru