Скільки слів сказано про маму! Матерям присвячують пісні, пишуть вірші, малюють картини. Глибина материнської любові оспівана в тисячах поем, вже багато сотень років письменники, поети та композитори ставлять жінку в центр своєї творчості, звеличують материнство. Але сьогодні я хочу розказати про свого тата, любов якого теж заслуговує теплих слів, уваги та взаємності. Він не менше за маму турбується про мене, любить мене та бажає мені добра. А отже теж заслуговує на те, що йому були присвячені теплі рядки.
Мій тато – це та людина, котра поруч з мамою завжди тримає мене за руку в погану хвилину. Мама з татом завжди намагаються виховувати мене однаково, але їм це так тяжко вдається! Інколи мама веде себе суворо, але не тому, що вона мене не любить чи вона зла, ні. Просто вона має такий погляд, вона моя мама і має право обирати для мене життя, котре вважає за потрібно. Але тато часто може поступитися. Наприклад, купити мені зайвий подарунок чи зводити в кіно. Та це не основне. Основне це те, що він завжди відчуває, що мені потрібно в конкретний момент. Він вміє мене розвеселити, завжди підбере потрібні слова. Якісь таємниці чи важливі новини я завжди залюбки чомусь розкажу саме йому, пораджуся, а тоді вже йду до мами.
А ще з татом ми любимо весело проводити час, він дуже багато знає і розповідає мені. Мій тато в минулому був пілотом, він облітав багато країн. Він керував військовим літаком, відвідав Африку, Австралію, Америку. Від його історій захоплює дух. Коли я була маленька, я ходила до нього на роботу і він розказував мені про ці величезні літаки, котрі можуть перебувати в небі по 15 годин, котрі літають в різні кінці світу. Родиною в дитинстві ми всі ходили до лісу, збирали гриби, шишки, жолуді. Тато вчив мене майструвати різні цікаві поробки. Ніби вчора пам’ятаю як ми сиділи пізно ввечері за столом і створювали маленьких створінь із шишок, листя та грибочків.
Мій тато багато чого вміє. Він опора та захист нашої родини. Я завжди впевнена в тому, що він захистить мене від будь-яких проблем, тому впевнено почуваю себе у житті. Я бачу, як він любить мою маму. Для мене стосунки моїх батьків – це приклад ідеальної родини. Я розумію, чому говорять, що дівчина завжди шукає чоловіка, схожого на її батька. В майбутньому я би хотіла мати таке ж ставлення, яке отримує моя мама від тата. Він уважний, турботливий, завжди допоможе, вислухає. Він робить багато роботи по дому: ремонтує поломані речі, допомагає мамі готувати їсти, ходить на роботу. Йому не важко вимити посуд чи підмести підлогу. Знаю, що в багатьох родинах обов’язки суворо розділяють на жіночі та чоловічі, в нас такого немає і мені це дуже подобається.
Віддячити за любов і турботу я поки що можу мало чим. Я гарно навчаюся, займаю на олімпіадах призові місця. А ще мені подобається робити батькам маленькі подаруночки. Останній день народження для тата був особливий – він святкував ювілей, а я намалювала йому картину. Він любить, коли я роблю щось своїми руками. Адже колись, коли я була маленька, він сам навчав мене робити маленькі шедеври! Тепер каже, що і йому є чому повчитися у мене.
Я вважаю, що хвалебні слова, вдячність та турботу повинні висловлюватися не лише матерям. Так, татусі не виношують нас і не народжують ціною свого здоров’я, але це не означає, що в них немає зв’язку зі своїми дітьми. Недарма кажуть, що мати відчуваю себе мамою, коли носить в животі дитя, а чоловік себе батьком – коли вперше його бачить. Цей зв'язок безцінний, треба плекати його та берегти, а дітям висловлювати своїм батькам свою любов різними способами, адже вони не вічні. І час ми маємо обмежений, хоча здається, що його у нас дуже багато.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|