Чесним бути дуже важко! Це не просто слова, адже казати правду абсолютно в кожній ситуації дуже складно. Інколи доводиться говорити не дуже приємні речі людям.

Одного разу моя подруга запитала мене про свою сукню. Їй подарували її на якесь свято і вона вирішила одягнути її на шкільний новорічний вечір. Сукня мені не сподобалась: вона якось негарно на ній сиділа, і колір був дивний, словом, я б таку не вдягла. Але мені було так шкода подругу! І я нічого їй не сказала. А ввечері вона зателефонувала мені і сказала: «На мене всі так дивно поглядали, мовби я вдягла мішок! Мені точно було гарно в тій сукні? Я тепер не можу заснути! Ще будуть мене обговорювати!». Як мені стало соромно! Якби я якось делікатно сказала чесно про те, що я думаю, вона б почувалася набагато впевненіше. Але ж ніколи не вгадаєш! Можливо, комусь і до вподоби таке вбрання, звідки я можу знати? Просто колір був невдалий, як на мене, і фасон, але ж це завжди справа індивідуальних вподобань!

Отже, чесність – це дуже складна річ. З одного боку, казати правду варто хоча б заради того, щоб потім пізніше не прокинулось сумління зі словами: «Треба було сказати правду, навіщо було приховувати…». Коли скажеш комусь неправду, то пізніше починаєш картати себе, докоряти собі, сумніватися в тому, чи правильний зроблено вибір? Але з іншого боку, інколи правдою людину можна образити. А якби це була її улюблена сукня, а я б її образила? Бувають ситуації не тільки пов’язані із сукнями. Інколи друзі запитують твою думку про зачіску, а вчителі про те, чи вивчив ти правило, чи читав вдома підручник? На всі ці запитання хочеться дати розмиту відповідь, не говорити всієї правди, бо це спричинить проблеми і собі, і друзям, а, може, і батькам також.

На мою думку, треба вчитися якось так висловлювати свої думки, щоб не ображати. Навіть неприємну інформацію можна подати по-іншому. Якщо повернутися до прикладу з сукнею, то свою думку можна висловити двома способами. Слова: «Я Ця сукня некрасива! Тобі не личить, зніми її!» точно можуть образити подругу. Вони різкі, хоч і правдиві. Але ж можна сказати також: «Мені не дуже подобається колір, я гадаю, для цього випадку чудово підійде ота червоненька сукня, яку ти вдягала у вівторок». Тут правда хоч і прихована, але цими словами я принаймні б не образила однокласницю і висловила свою думку про її вбрання.

Бути чесним про одяг – це одне. Але люди не лише про одяг спілкуються, а також про почуття. Ось тут чесніть кожної людини проходить справжнісіньке випробування. Якщо з людиною немає бажання проводити час – краще їй зразу так і сказати. Бо така образа може серйозно вплинути на її стосунки з іншими людьми в майбутньому. Ніколи не розуміла тих, хто терпить біля себе людей, котрі дратують або не подобаються. А скільки є в дорослому світі історій, коли чоловіки або жінки зраджують своїм коханим і не признаються в цьому. Для чого? Треба бути чесним. Прямо сказати: «Я не хочу бути з тобою. Мені з тобою не цікаво». Вчасно поставлена крапка звичайно стане причиною сліз, образ, можливо, навіть злості. Але так краще, ніж все життя обдурювати людину, котрі плекає марні надії на майбутнє.

Важливою є також чесність по відношенню до батьків. Цим людям, я вважаю, взагалі ніколи не можна брехати! По-перше, вони навіть будь-яку правду сприймуть як належне. Батьки – це ті люди, котрі пробачають все. Я ніколи не боялась сказати їм про погану оцінку, проблеми з вчителями чи друзями, якісь свої сумніви, неприємні пригоди. Вони можуть злитись, ображатись, кричати і плакати, але вони все рівно приймуть нас такими, як ми є.

Багато що можна сказати про чесність. Найголовніше тут є те, що над вмінням говорити правду треба постійно працювати, бо це вимагає інколи значних зусиль та роботи над собою.