Найвища людська цінність – це життя. Воно в нас єдине і неповторно, ми не знаємо, що нас очікує після смерті, куди ми потрапимо і ким ми будемо. Тому життя треба цінувати просто за те, що воно в нас є, що воно дає нам багато можливостей відчувати себе живими: кохати, любити, радіти, сумувати, плакати, дружити. Все це безцінне.
Але існують і інші цінності. В кожної людини є те, що вона цінує в інших людях та у житті. І у всіх людей це відрізняється. Саме це визначає наш характер, поведінку, наше ставлення до людей. Я, наприклад, ціную в людях щирість та відкритість. Я б хотіла, що б кожен в цьому світі намагався максимально говорити чесно, говорити правду. Тоді було б настільки менше проблем! Наприклад, є вас є друг. Ви думаєте, що це справжній, хороший друг. Але він не відчуває цього, але не хоче вас ображати, тому робить вигляд, що теж вас любить. Однак, коли настане біда, він не зможе допомогти, бо його почуття нещирі. Звичайно, така правда дуже ранить і може стати причиною для сліз та суму, однак краще одразу знати правду і не будувати даремних сподівань. Правда може бути гіркою, але від гіркої правди може бути більше користі і добра, ніж від солодкої брехні. Про це навіть народна мудрість каже, а вона рідко коли помиляється.
Також я ціную в людях їхню здатність співчувати. І не просто говорити слова: «Мені дуже шкода». Але вміти поставити себе на місце іншої людини. Ми часто критикуємо інших та судимо їх по собі. От якщо в нас вийшло, то і в інших вийде. Якщо я поборов цю проблему, то й інші зможуть. Але люди часто забувають, що кожен з нас – неповторний. Одна й та сама біда може по різному зачепити різних людей. Хтось махне рукою і не зверне уваги, а хтось буде страждати. Завжди треба ставити себе на місце інших людей і ставити собі запитання: а що він відчуває? Чому він відчуває саме це? Можливо, в нього в житті є якісь обставини, котрі змушують його поводитись саме так, а не інакше? Тоді стане зрозуміло, чому людина поводить себе так, каже ті чи інші слова. Тоді в світі буде трішки більше розуміння.
І остання важлива для мене цінність – це терпимість до людей. Наприклад, в нашому класі є різні діти. Одні читають швидко, інші – не дуже, одні розуміють все з першого разу, а іншим треба пояснити двічі. Це не означає, що хтось дурніший, а хтось розумніший. Просто у всіх різне мислення, всі по-різному думають і сприймають інформацію. Хтось краще запам’ятає слова, а комусь легше сприймати картинки чи відео. Я наприклад взагалі поки щось не прочитаю на власні очі, не зможу до кінця зрозуміти, тому все намагаюсь записувати і прочитувати. Це нічого не говорить про те, яка я людина. Але є такі учні, котрі починають дратуватися, рівняти всіх під себе. «Чому я роблю так, а ти інакше?». Їм бракує терпимості. А це призводить до зайвого дратування, злості, неприязні між людьми. Варто зрозуміти, що всі не можуть бути однаковими. Всі не можуть мислити так, як ти, аналізувати все так, як ти, реагувати на все так, як ти. Тому немає причин ображатися на когось і дратуватися. Треба поважати одне одного, бачити в першу чергу в кожній людині її внутрішній світ, щось прекрасне. Хтось повільно читає, але гарно малює, хтось не розуміє математику, але завжди допоможе в скрутну хвилину.
Таким чином, цінності в моєму розумінні – це риси характеру людини або особливості її поведінки, це те, що вона намагається дотримуватись у своєму житті і що цінує в інших людях. Для мене це терпимість, здатність співчувати та чесність. Мені здається, це дуже загальні риси та цінності, одні з найголовніших чеснот кожної людини.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|