Бути письменником дуже складно. Мало кого визнають талановитим за час його життя, більшість тих, кого ми вивчаємо в школі, були невизнані в той час, коли вони жили. А після смерті до них приходить слава. Але це вічна слава, котра не потребує оскарження і обговорення. Деяким письменникам було особливо важко. Я хочу розповісти про долю письменників-жінок, котрим у свій час доводилось дуже нелегко.
Адже вважалось, що єдина робота жінки – це виховувати дітей та працювати на кухні. Та не всі були готові до цього. Наприклад, Марія Вілінська, відома нам як Марко Вовчок, мала великий талант до літератури. Її пізніше називали дочкою Тараса Шевченка, але спочатку всі намагалися їй нав’язати думку про те, що вона не має права займатися письменницькою діяльністю. Її перші опубліковані твори були дуже розкритиковані, ніхто не хотів бачити в цих текстах не просто жінку, але талановиту людину в першу чергу. Саме тому Марію Вілінську ми знаємо як Марко Вовчок. Після того, як вона почала друкуватися під чоловічим ім’ям, все змінилося. Її творчість помітили, почали позитивно оцінювати, звертати на неї увагу. Тому не так важлива особистість письменника, зокрема його стать, національна приналежність, як наявний у нього талант. Твори Марко Вовчок цікаві, напружені, унікальні. Її творчість – це відображення її внутрішнього світу. Ця письменниця довела собі і сучасникам, що жінка теж може бути талановитою.
Ще однією письменницею, що заслуговує уваги, є Ольга Кобилянська. Це моя улюблена письменниця. Одного разу мені довелося читати уривки з її листів і я була дуже вражена тим, яка гірка була у неї доля! Коли ми читаємо її відомі повісті, то нам навіть на думку не спадає те, що ця жінка навіть не мала освіти! Вона мала велику родину, постійно тяжко працювала в своєму будинку, вела все господарство і паралельно з цим плідно працювала над своєю творчістю. Її повість «Земля» змушує нас співчувати головним героям, занурює нас у світ селянства, проблем добра і зла, батьків та дітей. Вона написана так майстерно, цікаво та захопливо, що залишає після прочитання дуже багато почуттів та емоцій. Це один з найулюбленіших моїх текстів у Ольги Кобилянської. Ця жінка була дуже мужньою та талановитою, вона змогла протистояти вимогам свого часу, робити те, до чого в неї лежала душа. Найкраще образ жінки вимальований у її повісті «Людина», вона написана ніби з самої Ольги. Головна героїня – жінка, мужня, норовлива та цілеспрямована. Вона знає, чого вона хоче і готова на все заради своєї мрії.
Письменницька праця дуже нелегка. Адже коли митці слова випускають у світ якийсь твір, на них спрямовується і критика, і образи, і різного роду звинувачення. А справжнє визнання приходить взагалі практично завжди після смерті. До того ж, робота над якісним глибоким текстом вимагає багато часу, терпіння, наснаги. Роман, повість, поезія – все це вимагає великої самовіддачі. Кожен авторський текст – це виклад душі письменника, його погляд на світ, результат його великої інтелектуальної праці. Тому кожна книжка – це не просто папір та красива обкладинка, це часточка світу якоїсь людини. Щоб бути письменником, на мою думку, треба самому багато читати, цікавитись навколишнім світом, постійно навчатися та розвиватися. Однак приклад Ольги Кобилянської показує нам, що не обов’язково мати якусь освіту. Очевидно, що талант до письменництва в людей є чимось вродженим, чимось, що дається при народженні, як вміння бачити чи чути. Найобдарованіші залишають нам найпрекрасніші зразки літератури, котрі проходять крізь століття і продовжують радувати та приваблювати читачів з усього світу.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|