Всі люблять весну. Навіть якщо хтось каже, що не любить, то я думаю, такій людині не можна вірити. Як можна не любити час, коли все прокидається? Коли природа оживає, ніби вперше від холодної сплячки? Коли повертаються пташки, прокидаються тварини, коли покращується настрій та погода? Це ж неймовірна пора!

Якщо порівнювати пори року з частинами доби, то вийде так: літо – це день ,час, коли життя найактивніше, найпродуктивніше. Треба багато встигнути, багато зробити. Осінь – це вечір, час відпочинку, час підготовки до сну. Вона створює спокійний настрій, надихає на тишу. Зима – це ніч. Все спить, мало хто планує щось незвичайне в цю пору, всі набираються сил і відпочивають після дня. А от весна – це ранок. Для когось ранок – найскладніша частина дня. Треба ж прокинутися, зібратися до школи. Але з іншого боку, це початок: початок нового дня. Якщо ми прокинулись в своїй теплій оселі, зручному ліжечку, а на кухні на нас чекає смачний сніданок – то день почався добре. Саме такою є весна: вона настає поступово. Спершу природа не розуміє: де дівся сніг? Вона спершу боїться показувати себе: а раптом знову стане холодно? Але потім зовсім потрошку вона сміливішає. Де-не-де з’являється перша травичка, на деревах поступово зявляються набухають бруньки, перші несміливі квіточки конвалії визирають з-під гілочок у лісі. А потім в один день ти прокидаєшся – а все довкола буяє зеленню! І ти не можеш зрозуміти: коли це сталося? Ось тільки-но ж все було ще сіреньким, ледве готовим до цвітіння, а вже і перші квіти на яблунях, і ластівки літають, і комашки стукають у вікно.

Весну люблять за те, що вона уособлює собою початок. Логічніше було б святкувати новий рік саме з початком весни: розпочинається новий цикл життя у природі. Тварини прокидаються, птахи прилітають, землероби готуються до роботи в полях. Ті, в кого є городи та прибудинкові території гострять вила та лопати: зовсім скоро треба буде вже займися змореними після зими деревами, саджати перші овочі та фрукти, зелень. Ринки та магазини зарясніють свіжими овоче-фруктовими асорті, але вже не тепличними: а справжніми, вирощеними у відкритій землі.

Весна – це постійні зміни, щодня щось міняється. День поступово стає довшим, дощів стає все менше, але вони не зникають надовго. Погода дуже мінлива, вона ще не може налаштуватись на те, що все – зима пішла! Її нема! Треба сонечку брати правління в свої руки та пригрівати холодну землю, але воно ще тривалий час залишається несміливим. День може бути жарко і люди, зітхнувши, знімуть шапки та зимові черевики, але через день може посипати трішки снігом, і всі повертаються в пуховики. Весна вступає в свої володіння дуже поступово. Але вже коли вступить, то це буде помітно одразу! Настрій підіймається, вставати до школи вже не так важко, але ранок зустрічає сонячним промінням, а не похмурим небом. І взагалі йти сухою вулицею під спів пташок набагато приємніше, ніж про рипучому снігові, котрий вже набрид за стільки місяців зими.

Весна – це краса. Ніколи природа не буває ще такою красивою, як навесні. Адже зелень ще така свіжа, молода, юна. Вона не стомлена сонцем, не вим’ята людськими кроками, вона, мов малятка, визирає несміливо і посміхається до сонечка.

Особисто я люблю весну за все перелічене! Це чудова, незвичайна пора, котра надихає на звершення якихось вчинків! Хочеться вчитися більше, бути гарною, хочеться допомагати людям та дарувати людям посмішку і тепло. Саме весною хочеться долучитися більше до творчості та прекрасного. Це моя улюблена пора року і я завжди з нетерпінням чекаю на її початок, бо від зими дуже стомлююсь і дуже люблю перше, хоч і несміливе, тепло.