В світі стільки цікавої літератури! Я люблю читати з дитинства. Інколи переді мною стоїть нелегке завдання – обрати улюбленого героя з книжок. Це дуже важко, адже калейдоскоп прочитаних книг починає крутитись в моїй уяві і я не можу обрати когось одного, кого б я могла виокремити з-поміж інших в галереї улюблених образів.

Однак я можу вибрати такого героя з останніх прочитаних мною книг. Це – Едмон Дантес із книги Александра Дюма «Граф Монте Крісто». Цей персонаж викликає в мене дуже багато суперечливих почуттів, однак він запам’ятовується надовго!

«Граф Монте Крісто» - величний роман, котрий охоплює дуже великий обсяг подій. Я прочитала цю книгу із величезним захопленням і головний герой безкінечно мене вразив. На початку він постає звичайною людиною, молодим юнаком, котрому життя посміхається з усіх боків. Його кохає красива дівчина, з котрою він збирається одружитися, а ще зовсім скоро він може стати капітаном судна, адже кар’єра моряка – це його мрія. На цьому етапі його життя вражає щирість та простота Едмона, котрий не помічає біля себе ні заздрості, ні злоби. А товариші, котрі не можуть змиритися з його щастям, роблять все, щоб молодий моряк потрапив до в’язниці. Життя молодого героя руйнується в один день.

Головний герой потрапляє до в’язниці. Згодом він знайомиться зі стареньким в’язнем, котрий передає йому багато безцінних знань. І тут починає вражати те, як міняється Едмон: він, раніше недосвідчений та наївний, поступово перетворюється в розумного, мудрого та виваженого чоловіка. Він сумлінно навчається в сірих стінах в’язниці, ніби губка всотує все те, що передає йому сусід-вязень. І поступово Едмон Дантес перетворюється в графа Монте Крісто, котрий одержимий думкою про помсту тим, хто зламав його життя. Однак цей герой не є негативний, цим він і хапає свого читача. Його помста – це виважений багаторічний план. Поруч з цим він робить багато добрих справ, допомагає тим, хто в юності був його другом. Цей герой дуже цікавий також тим, що він, вже будучи графом, дуже загадковий: друзі його молодості не впізнають його, адже минуло багато років з тих пір, як молодого моряка ув’язнили і всі вважають, що він давно загинув. Однак Монте Крісто діє спокійно та виважено, він здійснює свій план крок за кроком, не поспішає та не гарячкує. Інколи його серце стає теплішим. Наприклад, він хотів помститися синові одного свого кривдника, але його кохана в молодості дівчина є матірю цього юнака. І в графі Монте Крісто прокидається Едмон: він не може образити хлопця, перед сльозами колись коханою Мерседес він відступає.

Наприкінці роману еволюція образу графа досягає своєї кульмінації: здійснена помста не зробила його щасливішим. Він не здобув спокою та щастя, до того ж, усвідомив, що дуже сильно перестарався, адже з’явились нові жертви від його вчинків. Щоб якось компенсувати те зло, до якого призвели його дії, він робить щасливими кількох людей, дарує їм багатство та зводить до купи люблячі серця.

Цей герой приваблює мене тим, що він завжди різний. Він постійно змінюється, але при цьому при ньому завжди залишаються його почуття гідності, відчуття справедливості, щирість та досконала витримка. Він загадковий, незвичайний та дуже розумний. Хотілось би, що автор цього роману в свій час написав ще кілька книг про життя та пригоди графа Монте Крісто, бо цей герой насправді заслуговує на те, щоб про нього читали та знали!