Важко визначитись з тим, яка пора року моя улюблена. Адже кожна з них дарує щось позитивне і чарівне. Мушу сказати, що всі 4 пори року для мене унікальні, особливі. Як відомо, вони тривають по три місяці. І за цей час кожна з них встигає мене здивувати, надихнути і також набриднути.

Наприклад, осінь. Чарівна осінь настає після жаркого весело літа і асоціюється зі школою. Для мене це не є проблемою, адже початку навчання в школі я під кінець серпня вже дуже очікую. Тому осінь для мене – справді довгоочікувана пора. А яке гарне вбрання на деревах восени! А які прекрасні дощі, котрі вмивають підсмажену літнім сонцем землю. Саме таку погоду я люблю: все довкола жовтогаряче, прекрасне, дивне, температура повітря саме така, як треба: не холодно, але і не жарко. Однак настає час, коли дерева залишаються голими, довкола все сіріє, тьмяніє. От тоді я розумію: таку осінь я не люблю. І вона мені набридає. Тоді я очікую зиму.

Яким же прекрасним є перший сніг! Коли все сіре та втомлене вкривається білим простирадлом, що огортає все-все-все довкола! Так любо зранку прокинутись і побачити, що все стало сяята білизною сніжинок. Так приємно тоді йти до школи, вдихати свіже морозне повітря. З першим снігом приходить відчуття наближення свята. Адже саме зимою ми маємо найпрекрасніші, найдивовижніші свята, котрі приносять з собою радість, подарунки та дива. Різдво, Новий Рік, Водохреща… А між ними безліч вихідних, зустрічей з рідними, друзями, веселих традицій. Зима в цю пору розкривається найповніше. Але потім настає якийсь зимовий застій… Лютий приносить морози, котрі змінюються час від часу хаотичними потепліннями і така погода втомлює. Тоді вже хочеться тепла. І зима теж мені набридає.

Березень приносить довгоочікуване сонце! На землі пробивається перша травичка, за вікном де-не-де можна почути спів пташок. Сніг вже розтанув і так хочеться вже залишити вдома теплі куртки, чобітки та шапки та, вдягнувши легеньку кофтинку, вибігти на вулицю. В повітрі літає аромат весни, краси та сонця. Ось ця пора року, напевне, подобається мені найбільше. Адже коли настає весна, то позаду залишаються холодні зимові дні, а попереду чекають лише тепліші та радісніші. Кожен день ми маємо що чекати: адже новий ранок приносить ще більше сонця та тепла. Дні стають довшими, можна більше часу гуляти на вулиці. Ночі стають коротшими: прокидаючись до школи, вже бачиш на небі не зорі, а синь неба. Символічним початком весни є свято 8 березня, коли ми вітаємо наших мам, бабусь, вчительок квітами та подарунками. Навесні також ми святкуємо Великдень: ще одне велике християнське свято, наповнене радістю та сміхом, красивими традиціями та звичаями. А що може зрівнятися з першими вилазками на природу! Відпочинок з батьками біля річки ніколи не радує стільки позитивних емоцій, скільки на початку весни!

Однак навіть навесні є дещо, що робить її втомливою. Чим більше стає тепла, чим довший стає день, тим важче стає навчатися. Під кінець травня всі школярі вже дочекатися не можуть, коли закінчиться травень і почнеться червень – перший місяць довгих, прекрасних, найкращих літніх канікул! Я не можу сказати, що весна набридає, але з кінцем її асоціюється кінець навчального року.

Що можна сказати про літо? Тут не треба говорити! Єдине, що варто зазначити: кількість радощів, поїздок та позитивних емоцій в ці три місяці зашкалює настільки, що під кінець серпня я вже чекаю спокійної жовтогарячої осені, щоб повернутися за шкільну парту за зосередитись на навчанні, на подоланні ще однієї сходинки свого шкільного життя. Ось так минають чотири пори року, кожна з яких по-своєму прекрасна, цікава та дивовижна!