Існує багато видів мистецтва. Кожне з них по-своєму цікаве, унікальне та прекрасне. Але для мене найкращим мистецтвом є література, а саме – поезія.

Поезія – це пісня душі. «Поезія – це завжди неповторність, - писала відома українська поетеса Ліна Костенко, - якийсь безсмертний дотик до душі». З цими словами важко не погодитися, адже у таких творах зосереджуються найтонші переживання авторів, їхні емоції, думки, почуття. Через поезію можна відобразити будь-яку частинку реальності, будь-яку сферу людських стосунків. Скільки відомо віршів про кохання, любов до батьківщини, до друга, до матері, до улюбленої справи, поезій про війну і мир, горе та щастя, сміх та сльози. Немає такого предмета, про якого ще не написано вірша!

На мою думку, цікавість людей до поезії існувала завжди. Вірші і пісні нерозривно пов’язані між собою. Ще коли люди не мали писемності, все, що вони вміли – це передавати із вуст в уста свої переказки, легенди, спостереження. Для того, щоб усний текст легко було запам’ятати, відтворити та передати наступним поколінням, його робили ритмічний. В ньому мав бути ритм, елементарна рима, гарне звучання. Так народжувались перші вірші. Якщо поспостерігати, то можна помітити, що найкоротші народні твори – приказки, прислів’я, - часто мають просту риму, їх легко запам’ятати, не треба докладати до цього ніяких зусиль. Лише за таких умов література народна могла передаватися далі і зберігатися в національній пам’яті. А те, що ми все-таки знаємо чимало зразків усної народної творчості, свідчить про те, що люди спрощували форми своїх витворів слова недарма.

В українській літературі існує багато талановитих поетів. На жаль, наша поезія не дуже знана в світі, але для цього існує кілька причин. По-перше, ми досить довго були ізольовані від світу в складі інших країн і лише недавно вийшли на шлях незалежності. По-друге, українська мова, хто б та що не говорив, унікальна та особлива. Не так то просто перекласти з неї вірші на іншу мову, а при цьому зберегти не просто зміст вірша, а і його емоційну наповненість. Моєю улюбленою українською поетесою є Ліна Костенко. Також гарними письменниками є Максим Рильський, Павло Тичина, Володимир Сосюра. Їхні вірші змушують серце битися швидше, вони хвилюють найтонші струни душі. Ця поезія навічно увійшла в скарбничку української літератури.

Щодо поезії Ліни Костенко варто сказати, що це людина надзвичайно талановита. Її збірка віршів «Триста поезій» - це зразок найвищого поетичного мистецтва. В її творах довершене все: зміст, форма, емоційність. Кожна поезія – це точно, за її словами, дотик до душі.

Ще одним важливим поетом в Україні є Тарас Шевченко. Він писав для народу і про народ і завдяки йому ми можемо побачити «живими очима» картини кріпацької дійсності, спробувати зрозуміти складність тогочасного життя.

Моя любов до поезії викликана не лише зацікавленням в літературі, захопленням письменниками. Я також з самого дитинства намагаюся писати власні поезії. Коли мені погано на душі, або я почуваю себе піднесено, радісно, сумно чи гірко, я беру до рук ручку чи олівця і починаю писати. Рядки лягають рівнесенько, ніби хтось надиктовує мені згори. Це надзвичайно почуття натхнення неможливо передати ніякими словами! Поезія дозволяє вивільнити свої емоції, закріпити їх у фрази, речення та тексти на папері. І колись я повернусь до них, щоб знову відчути те, що відчувала під час їх написання.

Вірші – це пам’ятники емоціями, почуттям, переживанням. В них навіки закарбовано частинки душ усіх поетів. Це неймовірне мистецтво, котре вимагає повної віддачі, щирості та любові до своєї справи.