В українській культурі є багато символів та вірувань. Наші пращури завжди любили закріплювати будь-яку подію різними традиціями та обрядами. Загальновідомими є такі символи: калина, тополя, вишиванка, рушник, соловейко, ластівка та багато інших. Особливо українці ставляться до птахів. Ластівка – трудівниця, яка завжди дзигою в’ється біля свого гнізда і турбується про пташенят. Великим гріхом вважається руйнування її домівки, тому майже кожна оселя має в себе під стріхою ластівоче гніздо. До зозулі у нас зовсім інше ставлення. Жінок, які кидають своїх дітей часто називають зозулями, тому що саме цей птах не має свого гнізда і підкидає свої яйця. Ще однією прикметою, пов’язаною з цим птахом є те, що зозуля може розказати про твій вік - вона кукує літа. Звичайну природню особливість птахи наші пращури перетворили на особливий обряд, за допомогою якого людина може дізнатись про те, скільки їй ще залишилось прожити на світі.

Ще одним особливим птахом-символом є журавель. Існує легенда, за якою Бог перетворив неслухняну людину на птаха, коли той заглянув у мішок із жабами та зміями. І після того журавлі ходять полями та заболоченими місцями у пошуках їжі. Проте це всього оповідка, а цей особливий птах в українській культурі символізує лише позитивні якості. У будинку, на якому оселились журавлі, завжди буде панувати радість та щастя, тому хазяїни ніколи не засмучуються через велику лелечину домівку в себе на подвір’ї. Птахи на зиму відлітають у теплі краї, але весною завжди повертаються у свої домівки. Тому гніздо журавлів може дуже багато років присвоєне одній сім’ї. Така туга за своєю домівкою характеризує птаха, як вірного і мудрого. Всі ми бачили журавлиний ключ, який відлітає зимувати в інший куток світу. Мудрі птахи не літають поодинці, а завжди міцно тримаються зграї та свого ключа. Відліт птахів супроводжується сумним курликанням, за допомогою якого журавлі прощаються з домівкою. Саме це журавлине курликання символізує тугу та сум за Батьківщиною. Цей прекрасний птах часто зустрічається в байках, казках, легендах та піснях. Тут він завжди виступає розумним та добрим героєм. З дитинства всі пам’ятають казочку «Лисичка та журавель», у якій птах провчив хитру лисицю і подав їжу у глечику з тонким горлечком. Наші пращури робили навіть колодязі на подобі журавля. Цей дивний птах став натхненням для українців і здобувачем такої потрібної водички.

Журавлі – це прекрасні птахи, які шануються не лише в Україні, а й в багатьох інших світових культурах. Ніхто не говорить про них з негативної точки зору, всі вважають їх мудрими, добрими та вірними птахами. Так і українці люблять розмальовувати журавлями свої оселі і тини, пекти печиво у формі довгокрилих птахів на свята і просто шанобливо ставитись до чудного птаха, який на довгих ніжках любить поважно розгулювати нашими полями та городами.