Патріот – це не просто слово, а внутрішній стан людини. Кожна нормальна особистість повинна любити свою Батьківщину, а любити означає бути патріотом своєї країни. Що стосується нашої держави, то, на жаль, патріотично налаштованих людей стає менше. Можливо, цьому сприяє затяжна криза, або ж суспільство просто зневірилось у гарному та світлому майбутньому. На патріотах будується кожні зміни і революції, на низ тримається основа держави.

Патріотизму нас навчають батьки з раннього дитинства. Там де ми родились та зростали – наша Батьківщина. Рідна оселя дитинства назавжди залишається в пам’яті. У всіх людей відчуття патріотизму генетично закодовано. Проте не всі коли дорослішають, то відгукуються на цей поклик. Патріотизм заключається не просто у гарних словах чи національному одязі. В першу чергу це постійна підтримка та виголошення свого слова. Патріот не буде сидіти вдома і говорити про любов до країни, він постійно буде діяти на благо своєї рідної землі. У важкі часи він ніколи не покине свою землю і не втече за кордон. Звичайно, є багато місць, де рівень життя кращий за наш, але треба ж тут будувати гарні умови, а не тікати в інші краї. Багато українських письменників присвятили свою творчість аби викликати почуття патріотизму в суспільстві. До таких митців належать: Тарас Шевченко, Іван Франко, Максим Рильський, Леся Українка, Ліна Костенко та багато інших. Максим Рильський говорив:

«Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур′ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям».

Цими словами письменник хотів в українців пробудити не лише почуття патріотизму, а й навчити цінувати та оберігати свою рідну мову. Українцям варто не лише знати на пам’ять цей вірш, а й заглиблюватись у міжряддя і розуміти головний сенс. Людина, яка гордиться своєю національністю та країною, у якій живе повинна також знати історію свого краю. Історія творить майбутнє, тому без елементарних знань ми не можемо раціонально оцінювати сьогоднішнє становище.

Кожен з нас повинен внести свою маленьку часточку задля того, аби розвивати свою держави. Людина – це маленька цеглинка у великій будівлі нашої квітучої Батьківщини. Єднаючись, ми зможемо досягнути значних висок і достойно показати себе на світовій арені. Наші пращури дуже багато горя пережили для того, щоб отримати таку вимучену незалежність, тому ми зараз просто не маємо права здаватись і опускати руки на половині дороги. Сильний біль відчула на собі наша рідна земля, тому ми не можемо її покинути і втекти. Природа нам дала всі блага для гідного життя. Наша основна задача в сучасному світі полягає у розвитку всіх сфер. Здаються лише слабаки, а сильні люди завжди йдуть вперед і не зважають на перешкоди. Патріотизм має литись із душ всіх свідомих громадян. Це явище має поширюватись, як епідемія. Але не як погане захворювання, а як позитивне захоплення.