Кожний народ має свої народні символи, які мають високу цінність. Канада оберігає свій кленовий листок, Японія пишеться квітучою сакурою, танець фламенко знає кожен іспанець, статуетка менори прикрашає будинок будь-якого єврея. Всі ці символи відомі на весь світ, але є й така символіка, яку знають лише мешканці своєї держави. Кожен українець знає, що загальновідомими символами України є калина, верба, рушник, вишиванка, вінок та інші. Ми бережемо їх та передаємо з покоління в покоління. Вишиванку та вінок знають у багатьох країнах світу, а от про калину мало хто скаже за кордоном. Ще одним народним символом України є пісня. А її виконує наш український соловейко. В нас часто кажуть: «Солов’їна пісня». Це незвичайна пташина, яка заворожує своїм голосом. Вона може довго співати під нашим вікном і радувати своїм голоском. Багато пташок гарно цвірінькають, проте солов’їну пісню не можна назвати цвіріньканням. Це дійсно медова музика, від якої мурашки по тілу. В нашій символіці соловейко – вісник весни і волі, символ натхнення і таланту. Пташина співає з ранньої весни і до пізньої осені. Це птах, який супроводжує тепло та радість. Будинок мого дідуся знаходить біля невеличкого гаю, де живе багато соловейків. Прокидатися від такої пісні – це надзвичайне задоволення. Влітку, коли я відпочиваю у дідуся, моїм будильником стають солов’ї, які довго виконують свої витвори мистецтва під моїм вікном.
Соловейка описують у багатьох творах на піснях. Найпопулярнішими словами є уривок з народної пісні:
« Ой у вишневому садочку,
Там соловейко щебетав:
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Там соловейко щебетав».
Існує легенда в якій розповідається про те, як соловейко потрапив до України.
Колись давно солов’ї мешкали лише в саду в індійського царя. Основною їхньою метою було літати по світі і збирати пісні для свого царя. По всій землі літали пташечки, а в Україні ніколи не були. Тож одного разу один соловейко потрапив до незнаної країни. Він зупинився в одному українському селі, сів на гілку і почав слухати їхній спів. Після почутого птах стрепенувся, бо не чув раніше такої приємної пісні. Він взяв її із собою і пізніше виконав своєму цареві. Індійський володар багато разів чув всі пісні світу і йому вже набридло слухати одне й теж. Якраз з далекої подорожі прибув соловейко і приніс нове виконання. Цар після почутого був приголомшений, бо такої гарної пісні він не чув у своєму житті.
Після цього всі індійські солов’ї відправились до України, щоб слухати наші пісні. От і до цього часу вони висиджують своїх пташенят саме на нашій землі, щоб вони від народження слухали прекрасну українську пісню.
Така дитяча легенда показує красу української пісні і історію її взаємозв’язку з соловейками.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|