Родина – це найдорожче, що має кожна людина. Це те гніздечко, звідки ми, як пташенята, випурхуємо у великий світ, безмежний та неозорий. І саме те, що ми винесемо з цього гніздечка стає нашим компасом та провідником в майбутньому житті.

Моя родина незвичайна. Напевне,так може сказати кожна людина. І я не виняток. У мене є мама, тато і брат. Моя мама – українка. Вона виросла і народилась в Україні, вже життя розмовляє української мовою. Але мій тато приїхав з далекого Казахстану. Він в минулому – воєнний льотчик і був направлений в Україну для проходження служби. Однак тут він зустрів маму, закохався і назавжди лишився, не повернувся додому. Сьогодні він каже, що його Батьківщина – Україна, однак він так і не навчився розмовляти Українською. Але мені це не заважає. Я змалечку звикла чути дві мови, хоча розмовляю виключно українською.

Ми з моїм братом народились в одному році. Але я в січні,а він – в грудні.

Багатьох людей це дивує, але насправді ми з ним однолітки, хоч він і навчається в меншому за мене класі. Рік народження в нас один. Він мріє стати техніком, ремонтувати побутові прилади.

Мій тато зараз приватний підприємець. З тих пір як розформували нашу військову частину, він вирішив започаткувати власну справу, щоб ні від кого не залежати.

Моя мама – домогосподарка, хоча за освітою продавець. Однак у нас вдома постійно купа справ, а ще ми маємо велику дачу, котра потребує багато уваги і сил, тому мама не працює, а займається нами і господарством. Я ще змалечку маю спогади, як мама вчить мене читати, розучує зі мною вірші та пісні. Вони привила мені любов до слова, до мови, до книги та поезії, а це куди важливіше, ніж десь працювати і заробляти гроші. Я хочу стати філологом.

У нас є свої родинні традиції. Раз на місця ми їдемо в якесь цікаве місце – парк чи зоопарк. Тато іноді водить нас в цікаві заклади.

Влітку ми родиною часто організовуємо на дачі пікніки, смажимо шашлики та насолоджуємося природою.

А ще раз на тиждень у нас «Розвантажувальний день». В цей день мама не готує, ми їмо лише фрукти, молочні продукти та овочі. Це тато придумав. Він вважає, що це дуже корисно для здоров’я.  Мені така ідея подобається! Я завжди чекаю середи.

В нашій родині є ще один член, це наша кішка – Чорнушка. Але від неї стільки біди! Одного разу,вона завалила новорічну ялинку 31 грудня і всі іграшки розбилися. Часто вона йде гуляти і довго не повертається. Але ми любимо її і годуємо. Як сказав один письменник: « Ми несемо відповідальність за тих, кого приручили». Тому ми опікуємося нею.

Родина важлива частина нашого життя!