Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Поезія Максима Рильського, написана у 1958 році залишається актуальною і до сьогоднішнього часу. Ці рядки стали пророчими і сьогодні вони звернені до кожного з нас. Не існує нації без своєї мови і ми повинні пам’ятати цю святу істину і передавати її майбутнім поколінням. Любов до своєї Батьківщини, до рідної мови, до батьків, які дали тобі життя - це духовні найдорожчі цінності кожного із нас, це - показник культури нації та її освіченості.

Українська мова… така милозвучна та співоча. Ще здавна вона прирівнюється за своїм звучанням до наймелодійніших мов світу. Правильне поєднання голосних та приголосних у словах робить мову приємною та милозвучною у своєму сприйнятті. Всю своє історію українська мова, як і сама українська нація,  боролася за своє існування. У 1863 році вийшов наказ міністра Російської імперії про заборону друкування книг українською мовою. Та як писала Леся Українка: «Та я жива і буду вічно жити..» . Мова прокладала свою стежинку у суспільстві. І, як показує її історія, стежинка ця була сповнена низкою перешкод та випробувань. Люди цуралися мови, влада її забороняла, простий народ виконував те, що йому наказували: забував себе. Однак не можна викорінити те, що вкоренилося навічно: справедливість отримала слово, а мова – своє законне право бути державною. Насичена колоритом своїх регіонів вона розквітала і удосконалювалася. Від Чернігова до Полтави, від Львову до Луганська , особливо по маленьких містечках і селах все частіше лунала наша милозвучна мова зі своїми багатогранними відтінками. М.В.Ломоносов давав українській мові за мелодійністю й милозвучністю друге місце після італійської мови. Багато українських письменників, відомих зараз на весь світ, писали українською мовою. Це і Тарас Шевченко, і Леся Українка, й  Іван Франко та ще багато  інших великих письменників, котрих дала українська земля своєму народу і котрі прославили її на весь світ.

Прикро звичайно усвідомлювати  і той факт, що люди, знаючи дуже часто рідну мову, нехтують нею на своїй землі, віддаючи перевагу іноземній Дуже часто, навіть маючи чисте українське коріння у сім’ї може лунати виключно іноземна мова. Хочеться звернути до цих людей: не відрікайтеся від мови своєї Батьківщини, від землі, на якій ви народилися і виросли. Знехтувати рідною мовою - це все одно, що відцуратися від рідних батьків. Любіть своє, рідне, бережіть і відстоюйте цінності своєї Батьківщини. Українська мова красива та мелодійна,  не соромно , знаючи її нею не розмовляти, соромно не пишатися знанням цієї мови і тим, що ти українець.