Я мешкаю у місті Харкові. Моє місто мені дуже подобається. У будь-яку пору року воно прекрасне. Взимку воно схоже на чарівну країну Снігової Королеви. Кожна будівля під сніговою завісою перетворюється на химерний замок. Здається, що ось-ось з-за рогу з’являться срібні крижані сани, а в них сидітиме сама Снігова Королева. Вона розсипатиме навколо крижані іскри, від чого місто ставатиме ще красивішим. Навесні моє місто зелене-зелене. Навкруги усе квітне і здається, що увесь світ від того стає кращим і добрішим. Восени наше місто стає золотим, бо жовте листя, яке падає з дерев вкриває тротуари і площі.

Харків – це перша столиця за часів радянської України. Наше місто велике і дуже красиве. Йдучи вулицями, можна милуватися красою його споруд, більшість із яких є пам’ятками архітектури. Мене дуже надихає думка про те, що колись, кілька десятків років тому, цими ж вулицями, якими ходимо зараз ми, ходили видатні письменника, поети, митці, актори та політики того часу. Скільки талановитих  людей жило в нашому місті за всю його довгу історію! А яким буде його майбутнє? Що чекає на наше місто завтра? Мені б дуже хотілося, щоб Харків був найкрасивішим містом не лише України, а й усього світу. У нашому місті є найбільша в Європі площа – площа Свободи. Я люблю гуляти цією площею. Взимку, коли йде лапатий пухнастий сніг, ця площа схожа на величезне біле море, на берегах якого стоять будівлі ДержПрому та Обласної держаної адміністрації. Коли йдеш посеред рясного снігопаду площею, здається, ніби пливеш у морі.

А ще у моєму місті є багато красивих пам’ятників. Найбільше мені подобається пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. Він знаходиться у самому центрі міста. Великий Кобзар стоїть на високому постаменті, який оточують персонажі його творів – прості люди, кріпаки, трударі. Цікаво, що позували для цих скульптур актори театру Леся Курбаса. Цей відомий на весь світ театр, до речі, також розташовувався у Харкові. я пишаюсь тим, що народився і живу саме у цьому місті.

А ще у Харкові є пам’ятник скрипалю на даху та пам’ятник сажотрусу. Крім цього у самому центрі нашого міста є величезний термометр, який показує найточнішу температуру повітря.

Але я люблю своє місто не за його історичне минуле, а за те, що воно моє рідне. Тут, у цьому місті, я народився. Цими вулицями я гуляв у дитинстві. У дворі нашого будинку і досі розташований дитячий майданчик, де я гуляв, коли був маленький. А трохи далі розміщується спортивний майданчик, де ми з хлопцями граємо у футбол. Микита виносить з дому старий шкіряний м’яч і ми всі, нашою веселою дружньою компанією, біжимо на майданчик грати. Навіть дощ не може нас зупинити. Якщо ми запланували гру, нас взагалі ніщо не зупинить!

Недалеко від мого дому розташовується школа, до якої я ходжу щодня. Моє місто дуже велике, тому я не можу сказати, що я знаю в ньому кожний закуток, але є певні місця, маршрути та навіть цілі райони, які я знаю досконало. З цими вулицями, провулками, будинками, проспектами, площами пов’язано багато подій мого життя.

Я люблю своє місто і хочу, щоб воно ставало кращим з кожним роком!