На Україні кажуть: «Пісня – душа народу». Наша культура багата на різні форми усної народної творчості. Ми черпає мудрість із прислів’їв та приказок, чарівних казок та кумедних байок, проте найповажніше місце в українському фольклорі посідають саме пісні.

Пісні супроводжували життя наших предків повсякчас. У календарному циклі народної обрядовості були пісні для кожної пори року. Зимовий цикл був одним з найяскравішим та насиченим, оскільки саме на зимовий час припадає найбільша кількість свят. Свято Андрія Первозваного, день святого Миколая, Новий рік, Різдво, Водохреща – усі ці свята шануються нашим народом. А обрядові пісні, що супроводжували свята зимового календарного циклу, вражають своєю яскравістю, різнобарвністю та образністю. Кожне свято супроводжувалося спеціальними піснями: колядками, щедрівками, засівальними піснями. Зимові свята – улюблений час дітей.

Це період веселощів та подарунків, смачних цукерок та прогулянок на санчатах. В наш час також збереглася традиція ходити у переддень Різдва, на Святвечір, до своїх родичів і колядувати. Ми з братом щороку ходимо до бабусі та до хрещеної. Для цього свята ми спеціально вчимо колядки. Наша улюблена називається «Нова радість стала». За давніми уявленнями українців, колядники приносять в дім щастя й добробут, тому їх завжди щедро обдаровують.

На зміну холодній, але насиченій святами зимі, приходить зелена весна. Щоб попрощатися із зимою та прискорити прихід весни, влаштовують свято Масляної. У цей період спалюють опудало зими та співають веснянки – короткі пісеньки, якими запрошували весну. Весна – це час оновлення природи. В цей час повертаються із вирію птахи. А ще весна – це початок роботи в полі. Щойно сходив сніг з полів, селяни починали сіяти хліб. Усі ці роботи завжди супроводжувалися піснями. Люди просили у матінки-землі родючості, щоб вона допомогла виростити великий врожай.

Після квітучої весни настає спекотне літо. З календарного циклу найвідомішим літнім святом є Івана Купала. В цей день дівчата й хлопці збираються на гуляння, співають пісень, стрибають через вогнище та ходять до лісу шукати цвіт папороті. А ще дівчата плетуть віночки з квітів та пускають їх річкою.

Окрім цього, літо – це найважливіший час для хліборобів. Саме тому більшість пісень пов’язані з роботою на полях. Люди вставали вдосвіта та йшли працювати, а пісня додавала їм наснаги та сили. Врожай, який влітку збирали на полях, годував родини протягом року, аж до наступного літа.

Восени роботи в полях ставало менше. Натомість осінь – це час весіль. Це доленосна подія в житті кожної молодої людини, безперечно, супроводжувалася красивими мелодійними піснями. Відповідні пісні супроводжували кожен етап весілля: сватання, заручини, роз плетення коси, розподіл короваю, випробування нареченого тощо. Та не лише весіллю були присвячені пісні. Кожне свято, кожен народний обряд був прикрашений чаруючими пісенними творами.

Наш народ передав нам у спадщину неоціненний скарб усної народної творчості, чільне місце у якому посідають пісні.