Геніальна українська поетеса Ліна Костенко в одному зі своїх віршів пише: «Коли в людини є народ, тоді вона уже людина». Я вважаю, що в цих словах прихований дуже глибокий зміст. Ці рядки наштовхнули мене на роздуми про те, що таке народ, і чи може людина існувати у цьому світі та усвідомлювати себе повноцінним членом суспільства без співвіднесення себе з певним народом. Ці питання можна віднести до розряду вічних, бо завжди, у всі віки люди будуть замислюватися над ними.

Народ – це не просто населення певної країни. Це має бути не просто сукупність людей, що живе на одній території. Ці люди також повинні розмовляти однією мовою. Взагалі мова віддавна була фактором розрізнення народів одне від одного.

Поміркуйте, адже у кожній країні є своя мова. Французи розмовляють французькою, німці – німецькою, поляки – польською і так далі. Іноземці без знання мови певної країни не зможуть ні з ким там спілкуватись. Мова – це засіб єднання народу. Саме тому для нас, тобто для українців, такою важливою є наша рідна українська мова, яка увібрала в себе мудрість багатьох поколінь наших пращурів. Так само, як не може людина жити без мови, не може вона жити й без свого народу. Нам потрібно усвідомлювати, хто ми й звідки ми родом, ким були наші пращури, що вони зберегли для нас.

Людина без народу – це неначе відірваний листочок з гілки дерева. Ця людина не знає, хто вона і для чого живе на світі. Такій людині важко жити, бо вона не має міцного фундаменту народної мудрості й сили, що маємо усі ми. Сотні років до нас на території нашої країни жили мужні й сильні люди. Вони засівали лани пшеницею ат випасали худобу. Вони працювали та воювали задля того, щоб наша країна стала сильною та неподільною. Вони вкладали свою мудрість у прислів’я, приказки й народні пісні. Це наш народ, це мудрість нашого народу. Ми живемо зараз, у двадцять першому столітті. Звичайно, у нас зовсім інші цінності, аніж у наших пращурів. Однак незмінним за сотні років залишився дух нашого народу.

Ми не маємо права забувати про те, що ми – українці. Ми представники сильного, сміливого й волелюбного народу. І ми повинні цим пишатися! Наша країна стільки віків виборювала свою незалежність. Наше покоління повинне цінувати й любити свою Батьківщину й свій народ. Ніде у світі немає більше такої країни, як наша. Ніде у світі немає такої мови, як наша, українська. І ніде у світі немає такого народ, як наш, український.