Останнім часом за віконцем можна спостерігати справжню красу. Прийшла весна, а з нею не лише тепло, але і пробудження природи. Озирніться кругом: щодня все більшими стають листочки на деревах, все зеленішою стає травичка кругом. Кожного нового ранку проміння сонця все сильніше ласкає шибку віконця, здається, що і саме сонечко все розплющує свої очі та впевненіше протягує свої руки-промінчики до кожного з нас.

Розпускаються бруньки на деревах. А яке красиве на початку весни небо! Ще так невпевнено проглядається крізь густі зимові хмари небесна синь, і щодня все довше і довше ми можемо милуватися синню неба. І хоча ще час від часу гримить і дощить грізна весняна злива, на душі тепло та приємно: такої грози не буває ніколи, окрім як навесні!  А проміжках між ними повітря насичується дощової вологою, краплі роси поблискують на листочках дерев і в такі моменти так хочеться жити, щось творити та відчувати кожний момент цього прекрасного часу!

Краса – вона навколо нас. В дощовій краплинці, в зеленому листочку, в комашці, що прокинулась після довгого весняного сну, в клаптику синього неба, що визирає з-під хмарки невпевненим оком. Треба вміти помічати прекрасне в кожній миті житті.