Все школьные сочинения по литературе

Спорт повинен бути в житті кожної людини. І не лише тому, що спорт – це здоров’я нашого тіла, це в свою чергу є запорукою довгого щасливого життя. Це теж правда, але для мене заняття спортом – це ще одна можливість у життя відкрити для себе нові знайомства та свої нові можливості. Спорт виховує силу волі, силу духу, він мотивує долати себе та робити нові відкриття. В спорті людина може відкрити всі свої риси характеру, адже він дуже виховує стійкість, терпіння, само мотивацію. Інколи ти не маєш бажання займатися, але коли згадуєш про свою мрію, свої плани, то береш себе в руки та робиш те, що мусиш, маленькими кроками йдеш до великої для себе мети. В цьому найголовніша цінність спорту: в його виховному потенціалі.

Важко визначитись з тим, яка пора року моя улюблена. Адже кожна з них дарує щось позитивне і чарівне. Мушу сказати, що всі 4 пори року для мене унікальні, особливі. Як відомо, вони тривають по три місяці. І за цей час кожна з них встигає мене здивувати, надихнути і також набриднути.

Наприклад, осінь. Чарівна осінь настає після жаркого весело літа і асоціюється зі школою. Для мене це не є проблемою, адже початку навчання в школі я під кінець серпня вже дуже очікую. Тому осінь для мене – справді довгоочікувана пора. А яке гарне вбрання на деревах восени! А які прекрасні дощі, котрі вмивають підсмажену літнім сонцем землю. Саме таку погоду я люблю: все довкола жовтогаряче, прекрасне, дивне, температура повітря саме така, як треба: не холодно, але і не жарко. Однак настає час, коли дерева залишаються голими, довкола все сіріє, тьмяніє. От тоді я розумію: таку осінь я не люблю. І вона мені набридає. Тоді я очікую зиму.

У кожної людини є справа, котра приносить їй задоволення. Я вважаю, що так має бути, бо займаючись тим, що людині до вподоби, вона розкриває свої таланти. До того ж улюблена справа може стати в майбутньому професійним хобі або тим, що приносить дохід. Але для того, щоб знайти таку справу, треба багато чого спробувати

Коли мені було 3 або 4 роки я була дуже зацікавленою у всьому дитиною. Мені подобалось робити абсолютно все! Моя мама пропонувала мені різні види творчості. Що ми з нею тільки не робили! Ми малювали, виліплювали з пластиліну різні фігурки, займались аплікацією, шили, вишивали та в’язали. Я пробувала все, але мене не вистачало довше, ніж на годину. Однак все змінилось, коли я відкрила для себе нову справу: читання. Після перших 10-15 прочитаних книг, я взялась за ручку і почала писати власні твори. Траплялись в моєму «творчому доробку» і поезії. Це стало справжнім захопленням душі!

Існує багато видів мистецтва. Кожне з них по-своєму цікаве, унікальне та прекрасне. Але для мене найкращим мистецтвом є література, а саме – поезія.

Поезія – це пісня душі. «Поезія – це завжди неповторність, - писала відома українська поетеса Ліна Костенко, - якийсь безсмертний дотик до душі». З цими словами важко не погодитися, адже у таких творах зосереджуються найтонші переживання авторів, їхні емоції, думки, почуття. Через поезію можна відобразити будь-яку частинку реальності, будь-яку сферу людських стосунків. Скільки відомо віршів про кохання, любов до батьківщини, до друга, до матері, до улюбленої справи, поезій про війну і мир, горе та щастя, сміх та сльози. Немає такого предмета, про якого ще не написано вірша!

Одного разу ми з родиною поїхали до озера. Я була тоді зовсім маленькою, але чудово запам’ятала цю поїздку: гладенька поверхня озера іскрилась на сонці, зелені його береги манили своїм квітковим килимом. Тоді я прониклась якоюсь любов’ю до природи, бережливим ставленням до неї. Ми влаштували пікнік і їли смачну їжу. І один епізод справив на мене величезне враження, яке досі не вивітрилось з моєї пам’яті. Я їла смачний бутерброд і викинула серветку на траву. Я не думала тоді, чому так роблю і не вчинила так через свою невихованість, просто взагалі про це не думала.

Люди – дуже цікаві істоти. Вони можуть мати стільки емоцій, стільки варіантів стосунків! Одні з найцікавіших людських відносин – це дружні. Це той тип стосунків, котрий нарівні з коханням займає одне з провідних місць в творчості, поезії, кіномистецтві та філософії.

Що таке дружба? Десь я почула цікавий вислів про те, що дружба – це коли «одна душа живе у двох тілах». На мій погляд, це визначення дуже вдало демонструє суть дружби. Але мало кому щастить в житті зустріти таку людину, про яку можна сказати такими словами. На даному етапі мого життя біля мене поруч є саме така людина.

Найулюбленіша пора дня для мене – це вечір. З самого ранку я очікую його дуже сильно. Адже ввечері всі повертаються додому, стомлені або не дуже, після нелегкого робочого дня. Ми прощаємося всі зранку, зустрічаємося знову ввечері і для мене немає кращої миті за цілий день. Але спершу треба прожити цілий день, щоб прийти до цього прекрасного часу доби.

Найдорожче, що є в людини – це її сім’я. З неї ми, мов пташенята, випурхуємо у великий світ для того, щоб знайти себе на своє місце в ньому. Я дуже люблю свою родину і щасливий народитися саме серед цих прекрасних людей. Вони допомагають у скрутну хвилину, радіють разом зі мною та сумують, все моє життя – це наполовину їхнє життя, в нас багато спільного.