Все школьные сочинения по литературе

Найбільший неоціненний скарб кожного народу – це його мова. З давніх-давен наші пращури наші пращури створювали скарбницю народної мудрості. Це і приказки, і прислів’я, і казки, і легенди, і байки, і пісні. Все це можна назвати одним словом – фольклор, тобто усна народна творчість. Відповідь на будь-яке запитання і пораду на будь-який випадок життя людина може знайти у фольклорі – треба лише зазирнути до цієї скарбниці.

Я народився і живу на прекрасній землі. Тут зелені луки, високі гори, глибокі моря та мальовничі гаї. Тут жовте поле пшениці на обрії межує з синім небом. Це – Україна. Це – моя Батьківщина, моя рідна земля. Тут жили мої пращури – сміливі й хоробрі козаки. Мій дід захищав Україну під час Другої світової війни. Він боровся за те, що наша країна була вільною від фашистсько-німецьких загарбників. Коли я виросту, я теж буду захищати свою Батьківщину, щоб ніхто не посмів на неї напасти.

Щодня ми промовляємо десятки й сотні слів. Якісь слова ми промовляємо часто. Наприклад, слова «мама», «тато». А от слова «кенгуру» чи «екскаватор» за день можемо не промовити жодного разу. Тим не менш, слова нас оточують постійно. За допомогою слів, ми відповідаємо на уроці, спілкуємося з друзями та рідними, читаємо книжки. Усе це може відбуватися завдяки мові.

Наше життя – це складний механізм. Секунди складаються у хвилини, хвилини – у години, години – у дні, тижні, місцяці, роки. Жодна людина ще не навчилася зупиняти час. Так само нікому ще не вдалося змусити час бігти у зворотному напрямку. Саме тому так важливо не гаяти даремно свої дорогоцінні миті життя, а намагатися встигнути зробити якомога більше.

Ніхто не знає, що чекає на нього в цьому житті. Хтось скаже, що можна піти до ворожки, подивитись, як вона розкладає різнокольорові карти на столі, і послухати її пророцтво. Але хіба це правильно? На мою думку, кожна людина сама створює своє життя. І жодні ворожіння не потрібні. Бо щастя, добробут і багатство залежить не від того, яку карту поклала на стіл ворожка, а від того, як багато зусиль ми самі ладні докласти. Щоб у кімнаті було чисто, потрібно взяти ганчірку й витерти пил, помити підлогу й поскладати до шафи розкидані речі. Щоб отримати гарну оцінку, треба виконати домашнє завдання. Усе залежить лише від нас! Усе в наших руках! Мій тато каже, що людина повинна бути цілеспрямованою. Тобто потрібно поставити мету і йти до неї. Наприклад, я хочу стати лікарем, тому вже зараз я старанно вчу хімію та біологію, бо знаю, що саме ці предмети знадобляться мені під час вступу до медичного університету. Таким чином, я крок за кроком наближаюсь до своєї мети і за кілька років стану справжнім лікарем. Я буд допомагати іншим людям вилікуватися від усіх хвороб. Мої пацієнти будуть здорові та щасливі. Тоді і я буду щасливим, бо знатиму, що я допомагаю людям, а не гаю даремно час. Ось таке в мене ставлення до життя.

Я вважаю, що кожен з нас повинен замислитися про те, чим він хоче займатися і яким він уявляє своє життя. Ніхто не зробить цього за нас. Звичайно, доведеться багато працювати, аби досягти своєї мети. Не дарма в народі кажуть: «Життя прожити – не поле перейти» Тому потрібно бути впевненим, наполегливим, цілеспрямованим, працьовитим та не гаяти даремно дорогоцінний час нашого життя.

Ви думаєте, що скарб  - це дорогоцінні речі, втрачені нашими предками ?! Ні! Скарб - це не те, що купується і продається. Скарб -це наші люди.

Це порядні лікарі, що люблять свою професію і прагнуть рятувати людей. Це вчитель у школі, котрий залишається безкорисно після уроків, щоб позайматися з учнем, якому тяжко дається його предмет. Скарб - це водій, який відкладаючи свої справи, допомагає доїхати до лікарні хворій людині. Це медик, який рятує людське життя, не задумуючись над тим, чи йому віддячать. Та багато-багато інших добрих, порядних людей, які для нашої Батьківщини справжній скарб.

Розкажу, що таке творчість особисто для мене. Те, що спочатку, мабуть, я навчилася читати, а потім ходити - то це для мене очевидно. Книг у домі було так багато і вони були такі різні, що не читати їх просто було неможливо. І як життєве кредо, все життя пам’ятаю татову настанову: дитина повинна рости творчою натурою, повинна всебічно і духовно постійно розвиватися. І з тих моментів, як у моєму дитячому мозку почалася відкладатися якась інформація, я пам’ятаю ,як постійно була чимсь зайнята. Різні секції, гуртки, організації... Це була і художня школа, і гурток з вишивання бісером, і макраме, і вишивання хрестиком, і балет, і басейн, і спортивні секції.. .І ще багато-багато іншого. Як казала мама: «Дитинко, я хочу, щоб ти знайшла себе, щоб вибрала ту творчість, у якій би проявилися твої таланти і яка б тебе захопила».

Для кожного слово «мораль» несе свій зміст і має своє значення. Когось змалечку привчають бути вихованою людиною, поважати старших, гарно себе поводити в громадських місцях, ввічливо розмовляти з іншими людьми. А хто нехтує побідними правилами і забуває про слово «мораль».

У людини завжди був потяг до письма.  В давні часи люди малювали у печерах, на табличках, потім писали на папірусі. Важко в це повірити, але колись люди не вміли писати і для них було величезним щастям ходити до школи і навчатись грамоті. Сьогодні ми робимо це безкоштовно і всі без винятку, але мало хто цінує таку можливість.